Франк Джеймс (26.07.1882-21.05.1964) — німецький фізик. Народився в Гамбурзі. У 1901 — 02 навчався в Гейдельберзькому університеті, закінчив Берлінський університет (1906), там же працював до 1917 (з 1916— професор), у 1917 — 21 очолював фізичний відділ в Інституті фізичної хімії (Берлін). У 1921 —34 — професор Геттінгенського ун-ту і директор Фізичного інституту. У 1935 емігрував у США, де в 1935 —38 — професор університету Дж. Гопкінса, в 1938 — 47 — Чиказького університету.
Роботи присвячені атомній і ядерній фізиці, молекулярній спектроскопії та її застосуванню в хімії, фотосинтезу. Разом з Густавом Герцом здійснив (1912—14) ряд експериментів зі збудження та іонізації атомів парів ртуті ударами електронів (досліди Франка — Герца) і відкрив закони зіткнень електронів з атомами, що послужило доказом дискретності рівнів енергії атомів і підтвердило теорію атома Бора (Нобелівська премія, 1925). Вивчав атомні стрибки і рівні енергії в атомах, передачу енергії в атомних системах при флуоресценції, розвинув спектральний метод дослідження хімічних сил, досліджував фотохімічні процеси в молекулі хлорофілу. У 1925 запропонував механізм, що пояснює фотохімічну дисоціацію молекул йоду, розвинений згодом Е. Кондоном (принцип Франка — Кондона). Виступав (1945) проти застосування атомної бомби.
Член низки академій наук і наукових товариств, зокрема іноземний член-кореспондент Академії наук СРСР (1927). Медалі М. Планка, Б. Румфорда (1955).