Гельмгольц Герман Людвіг Фердинанд (31.08.1821-8.09.1894) — німецький природодослідник, член Берлінської АН (1871). Народився в Потсдамі. Навчався у Військово-медичному інституті та університеті в Берліні. У 1842 здобув ступінь доктора. У 1849—55 — професор фізіології Кенігсберзького, у 1855-58 — Боннського, у 1858-71 — Гайдельберзького університетів; у 1871—88 — професор фізики Берлінського університету і з 1888 — президент Фізико-технічного інституту (Берлін — Шарлоттенбург).
Фізичні дослідження стосуються електродинаміки, оптики, теплоти, акустики, гідродинаміки. У праці «Про збереження сили» (1847) сформулював і математично обґрунтував закон збереження енергії, відзначивши його всезагальний характер: цьому закону підпорядковуються механічні, теплові, електричні, фізіологічні та інші процеси. Розробив термодинамічну теорію хімічних процесів, увівши широко вживані поняття вільної і зв'язаної енергії.
Вказав у 1847 на коливальний характер розряду лейденської банки і показав у 1869, що подібні коливання виникають в індукційній котушці, з'єднаній з обкладками конденсатора, іншими словами, створив коливальний контур, що складається з індуктивності та ємності. У 1870 розвинув теорію електродинамічних процесів у провідних неправильних тілах. У 1874 в рамках «пружної» теорії світла розвинув теорію аномальної дисперсії. У 1881 висунув ідею атомарної будови електрики.
Суттєвих результатів досяг також у фізіологічній акустиці (відкрив комбінаційні тони, висунув резонансну теорію слуху, побудував моделі вуха), фізіології зору (теорія акомодації, вчення про кольоровий зір). Розробив кількісні методи фізіологічних досліджень, винайшов низку вимірювальних приладів, вперше виміряв швидкість поширення нервового збудження.
У гідродинаміці заклав у 1858 основи теорії вихрового руху рідини, в аеродинаміці велике значення мали дослідження Гельмгольца з теорії розривних рухів. Розроблений ним принцип механічної подібності дав змогу пояснити низку метеорологічних явищ і механізм утворення морських хвиль.
За філософськими поглядами Гельмгольц був стихійним матеріалістом, але непослідовним. Визнаючи об'єктивну реальність, він водночас вважав, що наші уявлення про зовнішній світ є набором символів, ієрогліфів, довільними умовними знаками, що не мають нічого спільного з об'єктами природи (теорія символів). Філософські помилки Гельмгольца критикували Ф. Енгельс і В. І. Ленін.
Член багатьох академій наук і наукових товариств, зокрема Петербурзької Академії наук (1868). Медаль Коплі (1873).