Гершун Андрій Олександрович (1903-6.12.1952) - радянський фізик, професор (1933). Син О. Л. Гершуна. Закінчив Ленінградський університет. З 1920 працював у Державному оптичному інституті (з 1934 — завідувач лабораторії), з 1946 — також завідувач кафедри Ленінградського інституту точної механіки та оптики.
Дослідження присвячені фізичній оптиці, теоретичній фотометрії та світлотехніці. Розробив загальну теорію світлового поля (1936), в якій уявлення фізичного поля поширив на область світлових розрахунків стосовно до будь-якого розподілу випромінюючих, поглинаючих і розсіювальних світло центрів. Увів поняття об'ємної густини енергії і світлового вектора. Розв'язав низку практичних задач проектування природного освітлення, вивів залежність коефіцієнта освітленості від геометричних параметрів джерела. Увів поняття еквівалентної яскравості (1942). Досліджував поширення денного і штучного світла в товщі моря, розвинув загальну фотометричну теорію проходження світла через каламутні середовища. Є основоположником радянської гідрооптики. Розробив метод візуального спектрофотометрування в інфрачервоній області.