Герц Густав Людвіг (22.07.1887-30.10.1975) — німецький фізик, член АН НДР. Племінник Генріха Герца. Народився в Гамбурзі. Закінчив Мюнхенський і Берлінський (1911) університети. У 1913—20 працював у Берлінському університеті; у 1920—25 — у лабораторії заводу Філіпса (Ейндговен), у 1925—27 — професор університету в Галле, у 1928—35 — Вищої технічної школи в Берліні, у 1935—45 очолював науково-дослідну лабораторію Сіменса в Берліні, у 1945—54 працював у СРСР, у 1954—62 — професор і директор Фізичного інституту Лейпцизького університету.
Основні дослідження в галузі спектроскопії. У 1912—14 разом із Дж. Франком виконав низку дослідів зі зіткнення електронів з атомами газу (досліди Франка — Герца), що привело їх до встановлення деяких закономірностей цих зіткнень (Нобелівська премія, 1925). Дослідами Франка — Герца вперше було доведено існування в атомах дискретних рівнів енергії, що безпосередньо підтверджувало квантову теорію атома Бора.
Вивчав рентгенівські спектри поглинання. Встановив у 1920 правило для ірегулярних дублетів (правило Герца). Виконав низку досліджень з дифузії, електронної емісії, розрядів у газах, фізики плазми, ультразвуку та напівпровідників. Розробив метод розділення ізотопів шляхом дифузії.
Член академій наук низки країн, іноземний член АН СРСР (1958). Державна премія СРСР (1951). Національна премія НДР (1955).