Горьков Лев Петрович ( народився 14.06.1929) —радянський фізик, член - кореспондент АН СРСР (1966). Народився в Москві. Закінчив Московський фізико-технічний інститут (1953). В 1955—66 працював в Інституті фізичних проблем АН СРСР і Інституті фізичної хімії АН СРСР, з 1966 — завідувач відділу Інституту теоретичної фізики АН СРСР, також професор Московського фізико-технічного інституту.
Дослідження присвячені теорії твердого тіла, теорії надпровідності, квантовій рідині, квантовій механіці, гідро-і газодинаміці. В 1958 спільно з А. А. Абрикосовим і І. М. Халатниковим розробив теорію поведінки надпровідників у високочастотному полі, в 1960 разом з Абрикосовим — феноменологічну теорію надпровідників з домішкою магнітних атомів і передбачив явище безщілинної провідності. Сформулював (1958 — 59) мікроскопічну теорію надпровідності за допомогою функцій Гріна. В 1968 — 70 спільно з Г. М. Еліашбергом побудував мікроскопічну теорію нестаціонарних процесів у надпровідниках. Розробив нові ефективні методи розрахунку в квантовій статистиці, розв'язав ряд задач фізичної гідродинаміки, зокрема побудував нелінійний розв'язок задачі про плоску конвекцію. Ленінська премія (1966).