Гортер Корнеліс Якоб (14.08.1907-30.03.1980) — нідерландський фізик, член Нідерландської АН (1946), президент в 1960 — 66. Народився в Утрехті. Закінчив Лейденський університет (1932). В 1936 — 40 працював у Гронінгенському університеті, в 1940—46 — професор Амстердамського університету і директор лабораторії П. Зеємана, в 1946 — 73 — професор Лейденського університету і директор Лабораторії імені Г. Камерлінг-Оннеса.
Роботи присвячені фізиці твердого тіла, фізиці низьких температур, надпровідності, магнетизму. В 1934 розробив спільно з X. Казиміром феноменологічну теорію надпровідності (двожиднинна модель Казиміра — Гортера). Передбачив ефект Мейснера, відкрив парамагнітну релаксацію (1936) і антиферомагнітний резонанс (1951). Запропонував (1934) для охолодження метод ядерного адіабатичного розмагнічування. Зробив внесок у розуміння фазового переходу другого роду в рідкому гелії II (рівняння Гортера — Меллінка). Дослідив антиферомагнетизм, властивості феритів, побудував теорію антиферомагнетизму в речовинах з подвійними підґратками. В 1948 розробив метод поляризації ядер кобальту-60.
Створив школу фізиків. Член низки академій наук.