Гріднев Віталій Никифорович (народився 7.08.1908) — радянський фізик, академік АН УРСР (1967). Народився в с. Уварове (нині Тамбовської обл.). Закінчив Північнокавказький металургійний інститут у Новочеркаську (1930). У 1931—41 працював у Дніпропетровському металургійному ін-ті, у 1941—45 — у Центральній заводській лабораторії Магнітогорського металургійного комбінату, у 1945—55 — у Київському політехнічному інституті (у 1952—55 — ректор). З 1955 — директор Інституту металофізики АН УРСР. Роботи присвячені металознавству, зокрема фазовим перетворенням у залізних і титанових сплавах за звичайних і високих швидкостей нагрівання та природі крихкого руйнування металів, у т. ч. хрому. Досліджував оборотність мартенситних перетворень, механізм і кінетику утворення аустеніту у вуглецевих і легованих сталях, відпуск загартованої сталі, природу переходу металів з об'ємноцентрованою ґраткою у крихкий стан. Створив основи швидкісного термозміцнення сталей і сплавів, що дало змогу розробити нові способи одержання високоміцних матеріалів. Під його керівництвом було розроблено низку оригінальних способів термічної обробки вуглецевих сталей і сплавів на титановій основі з метастабільною (загартованою, деформованою, опроміненою) структурою. Державна премія УРСР (1974).