Грюнейзен Едвард (26.05.1877-5.04.1949) — німецький фізик. Народився в Гібіхенштайні. Навчався в університетах Галле і Берліна. Доктор філософії (1900). Почав працювати асистентом Ф. Кольрауша у Фізико-технічному інституті (Берлін — Шарлоттенбург) (з 1911 — керівник лабораторії, з 1919 — відділу). З 1927 — професор Марбурзького університету і директор Фізичного інституту при університеті.
Дослідження присвячені фізиці твердого тіла, магнетизму, фізиці низьких температур. У 1908 встановив, що відношення коефіцієнта теплового розширення металу до його питомої теплоємності не залежить від температури (закон Грюнейзена), у 1911 здобув формулу, що зв'язує частоту коливань атомів кристалічної ґратки з пружними константами кристала (формула Грюнейзена). Дав формулу, що описує залежність ідеальної частини питомого електроопору металів від абсолютної температури (формула Блоха — Грюнейзена). Є одним із засновників теорії твердого тіла, розвинув (1919) загальну теорію кристалічного стану.