Гуревич Ісай Ізраїлевич (народився 13.07.1912) — радянський фізик, член-кореспондент АН СРСР (1968). Народився в Ризі. Закінчив Ленінградський університет (1934). У 1934-45 працював у Радієвому інституті АН СРСР. З 1945 — керівник лабораторії Інституту атомної енергії імені І. В. Курчатова і з 1946 — професор Московського інженерно-фізичного інституту.
Дослідження присвячені ядерній фізиці, теорії ядерних реакторів, фізиці елементарних частинок. Висунув гіпотезу фазових переходів ядерної матерії. З М. І. Певзнером встановив ефект відштовхування ядерних рівнів. Разом з іншими розробив теорію ядерного реактора. У 1943 з І. Я. Померанчуком провів загальнотеоретичний розгляд гетерогенних систем з блоками урану з урахуванням резонансного поглинання нейтронів. Брав участь у розробці першого радянського ядерного реактора. З Б. О. Нікольським запропонував новий метод дослідження конденсованої речовини, заснований на вивченні прецесії і релаксації спіну позитивного мюона. Відкрив явище двочастотної прецесії мюонію в магнітному полі.
Державна премія СРСР (1949). Золота медаль І. В. Курчатова (1980).