Кірхгоф Густав Роберт (12.03.1824-17.10.1887) — німецький фізик, член Берлінської АН (1875). Народився в Кенігсберзі. Закінчив Кенігсберзький університет (1846), професор Бреславльського (з 1850), Гейдельберзького (з 1854) і Берлінського (з 1875) університетів.
Роботи присвячені електриці, механіці, оптиці, математичній фізиці, теорії пружності, гідродинаміці. У 1845- 47 відкрив закономірності протікання електричного струму в розгалужених електричних колах (правила Кірхгофа), у 1857 побудував загальну теорію руху струму в провідниках. Спільно з Р.Бунзеном у 1859 розробив метод спектрального аналізу і відкрив нові елементи — цезій (1860) і рубідій (1861). Встановив (1859) один з основних законів теплового випромінювання, згідно з яким відношення випромінювальної здатності тіла до поглинальної не залежить від природи випромінювального тіла (закон Кірхгофа), запропонував (1862) концепцію чорного тіла і дав його модель. Відкрив обернення спектрів (1860), пояснив походження фраунгоферових ліній, висловив припущення, що Сонце складається з розжареної рідкої маси, оточеної атмосферою пари.
Розвинув (1882) строгу теорію дифракції. Удосконалив теорію магнетизму Пуассона. Досліджував також пружність твердих тіл, коливання пластин і дисків, форму вільного струменя рідини, рух тіла в рідкому середовищі.
Член Петербурзької АН (1862).