Крамерс Хендрік Антоні (17.12.1894 —24.04.1952) — нідерландський фізик-теоретик. Народився в Роттердамі. Закінчив Лейденський університет (1916). У 1920-26- працював в Інституті теоретичної фізики в Копенгагені, у 1926 —34 — професор Утрехтського університету, з 1934 —Лейденського.
Роботи стосуються атомної фізики, квантової механіки, фізики твердого тіла, магнетизму, фізичної оптики, кінетичної теорії газів, фізики низьких температур. У 1920 на основі принципу відповідності Бора дав теорію ефекту Штарка. Роботи Крамерса з атома гелію мали важливе значення для квантової теорії. У 1924 передбачив явище негативної дисперсії, у 1925 отримав повну формулу дисперсії, що включає комбінаційне розсіяння (дисперсійна формула Крамерса — Гайзенберга). У 1924 спільно з Н. Бором, Дж. Слейтером та ін. висунув ідею, що в атомних процесах енергія і імпульс зберігаються лише статистично. Однак невдовзі ця ідея була визнана помилковою.
Брав участь у розробці математичного формалізму квантової механіки. У 1926 незалежно від Л. Бріллюена і Г. Вентцеля запропонував метод знаходження наближених власних функцій одновимірного рівняння Шредінгера, що встановлює зв'язок зі старими правилами квантування Бора — Зоммерфельда (метод Бріллюена — Вентцеля — Крамерса, або БВК). Розвинув формалізм теорії мультиплетної структури спектрів. У 1927 незалежно від Р. Кроніга сформулював дисперсійні співвідношення в класичній електродинаміці (співвідношення Крамерса — Кроніга). У 1929 сформулював теорему, що має важливе значення для проблеми магнетизму (теорема Крамерса). У 1934 розвинув теорію непрямої обмінної взаємодії для неметалевих сполук, увівши механізм надобміну. У 1937 розвинув теорію дірок Дірака. Висунув ідею зарядового спряження як загальної властивості симетрії ферміонів. Перший вказав (1938) на необхідність коректного віднімання нескінченних величин у квантовій електродинаміці.
У 1946 —50 —президент Міжнародного союзу чистої і прикладної фізики. Медалі Х. Лоренца (1948), Д. Юза (1951).