Крускал Мартін Девід (народився 28.09.1925) — американський фізик-теоретик, член Національної АН. Народився в Нью-Йорку. Закінчив Чиказький університет (1945). У 1946—51 працював у Нью-Йоркському університеті. З 1951 працює в лабораторії фізики плазми в Принстонському університеті (з 1961 — професор).
Роботи в галузі математичної фізики, прикладної математики, магнітної гідродинаміки, фізики плазми і керованого термоядерного синтезу (стійкість плазми, теорія солітонів, теорія адіабатичних інваріантів). Разом з М. Шварцшильдом передбачив (1954) нестійкість плазми з різкою межею, утримуваною магнітним полем (нестійкість Крускала — Шварцшильда). Незалежно від В. Д. Шафранова здобув критерій гвинтової нестійкості, що визначає вибір основних параметрів тороїдальних термоядерних установок типу «Токамак» (критерій Шафранова — Крускала). Дослідив (1957) поширення нелінійних стаціонарних плазмових хвиль. Разом з іншими заклав основи нового методу розв'язання нелінійних диференціальних рівнянь у частинних похідних — методу оберненої задачі теорії розсіяння (1967). У 1960 незалежно від Дж. Шекереса побудував систему координат, що найповніше охоплює геометрію Шварцшильда. Увів поняття про солітони в плазмі.