Лармор Джозеф (11.07.1857-19.05.1942) — англійський фізик-теоретик і математик, член Лондонського королівського товариства (1892), у 1912-14- віцепрезидент. Народився в Магераголлсі (Ірландія). Закінчив Королівський університет у Белфасті (1877) і Кембриджський університет (1879). У 1880-85-професор Королівського університету в Белфасті, у 1885 — 1932 працював у Кембриджському університеті (з 1903 — професор).
Роботи стосуються електродинаміки рухомих тіл, термодинаміки, магнетизму, вивчення структури атома. Брав участь поряд із Х. Лоренцом у розробці електронної теорії, незалежно від останнього отримав релятивістські перетворення координат і часу (перетворення Лоренца) і формулу додавання швидкостей. Його монографія «Ефір і матерія» (1900) відіграла значну роль у розвитку електродинаміки. Першим почав розробляти електронну теорію діамагнетизму. У 1895 відкрив прецесію обертання електронів у зовнішньому полі (прецесія Лармора).
Член багатьох академій наук і наукових товариств. Королівська медаль (1915), медаль Коплі (1921).