Лоренц Гендрік Антон (18.07.1853-4.02.1928) — нідерландський фізик-теоретик, творець класичної електронної теорії, член Нідерландської АН. Народився в Арнемі. Навчався в Лейденському університеті, у 1875 захистив докторську дисертацію «До теорії відбиття і заломлення світла». У 1878—1913 — професор Лейденського університету і завідувач кафедри теоретичної фізики. З 1913 — директор фізичного кабінету Тейлерівського музею в Гарлемі.
Роботи в галузі електродинаміки, термодинаміки, статистичної механіки, оптики, теорії випромінювання, теорії металів, атомної фізики. Виходячи з електромагнітної теорії Максвелла — Герца і вводячи в вчення про електрику атомістику, створив (1880—1909) класичну електронну теорію як теорію електричних, магнітних і оптичних властивостей речовини та електромагнітних явищ, що базуються на аналізі рухів дискретних електричних зарядів (рівняння Лоренца — Максвелла). На основі електронної теорії пояснив цілий ряд фізичних фактів і явищ та передбачив нові.
Вивів формулу, що пов'язує діелектричну проникність із густиною діелектрика, та залежність показника заломлення речовини від його густини (формула Лоренца — Лоренца), дав вираз для сили, що діє на рухомий заряд в електромагнітному полі (сила Лоренца), пояснив залежність електропровідності речовини від теплопровідності, розвинув теорію дисперсії світла. Передбачив явище розщеплення спектральних ліній у сильному магнітному полі і, коли воно в 1896 було відкрито П. Зееманом, розробив (1897) його теорію (Нобелівська премія, 1902).
Для пояснення досліду Майкельсона — Морлі висунув (1892) незалежно від Дж. Фітцджеральда гіпотезу про скорочення розмірів тіл у напрямку їх руху (скорочення Лоренца — Фітцджеральда), увів (1895) поняття про місцевий час, який у рухомих тілах плине інакше, ніж у нерухомих. Розробив електродинаміку рухомих тіл. У 1904 вивів формули, що пов'язують між собою просторові координати і моменти часу однієї й тієї самої події у двох різних інерціальних системах відліку (перетворення Лоренца). З перетворень Лоренца отримують усі кінематичні ефекти спеціальної теорії відносності. У 1904 отримав формулу залежності маси електрона від швидкості. Підготував перехід до теорії відносності та квантової механіки, особливо сприяв створенню теорії відносності.
Дослідження Лоренца присвячені також кінетичній теорії газів, кінетиці твердих тіл, електронній теорії металів, створеній ним у 1904. Справив значний вплив на молоде покоління фізиків. За світоглядом був матеріалістом, активно боровся проти проявів ідеалізму у фізиці.
Член багатьох академій наук і наукових товариств, зокрема іноземний член АН СРСР (1925). Організатор і голова (1911—27) Сольвеївських конгресів фізиків.