Ликов Олексій Васильович (20.09.1910—28.06.1974) — радянський фізик, академік АН БРСР (1956). Народився в Костромі. Закінчив Ярославський педагогічний інститут (1930). У 1942—54 — завідувач кафедри Московського технологічного інституту харчової промисловості, Московського інституту хімічного машинобудування, завідувач лабораторії Енергетичного інституту АН СРСР. З 1956 — директор Інституту енергетики АН БРСР, з 1963 — Інституту тепло- і масообміну АН БРСР, одночасно з 1966 — завідувач кафедри теплофізики Білоруського університету.
Роботи в галузі теплофізики, головним чином тепломасопереносу. Досліджував механізм перенесення тепла і вологи в капілярно-пористих тілах і запропонував систему диференціальних рівнянь і граничних умов, що описують процеси тепло- і масопереносу. Уперше сформулював задачі перенесення тепла з граничними умовами четвертого роду, створив нові методи розв'язання нестаціонарних задач, що мають велике практичне значення. На основі цих досліджень розроблено і впроваджено численні швидкісні методи експериментального визначення теплофізичних характеристик матеріалів. Побудував аналітичну теорію теплопровідності і теорію сушіння. Відкрив (1935) явище термодифузії вологи в капілярно-пористих тілах (ефект Ликова).
Створив школу в галузі тепло- і масообміну. Державна премія СРСР (1951). Премія імені І. І. Ползунова (1969). Ім'я Ликова присвоєно Інституту тепло- і масообміну АН БРСР.