Мах Ернст (18.02.1838-19.02.1916)-австрійський фізик і філософ-ідеаліст. Народився в Турасі (нині Туржани, ЧССР). Закінчив Віденський університет (1860), де був приват-доцентом. У 1864 —67 —професор університету в Граці, у 1867—95 — німецького університету в Празі, у 1895 — 1901 —Віденського університету.
Фізичні дослідження в галузі механіки, акустики і оптики. За допомогою фотозйомки встановив розподіл густини повітря в околиці снаряда, що летить із надзвуковою швидкістю, вивчив ряд невідомих до нього акустичних процесів. Отримав фотографії, ударних хвиль при надзвуковому обтіканні тіл газом. Встановив, що деякі характеристики течії залежать від відношення швидкості течії до швидкості звуку (від числа Маха). Відомий також «конусом Маха», «кутом Маха», «принципом Маха». У своїй «Механіці» (1883) прагнув надати законам механіки такого вигляду, щоб вони не залежали від рівномірного і прямолінійного руху системи відліку та її обертання. Відмовившись від ньютонівських абсолютних простору, часу і руху, вперше зробив спробу побудувати механіку, виходячи з того, що рухи тіл можуть бути визначені лише відносно інших тіл. Принцип Маха відіграв важливу евристичну роль при побудові А. Ейнштейном загальної теорії відносності.
Досліджував процеси слуху і зору, зокрема механізм дії вестибулярного апарату.
У галузі філософії є засновником ідеалістичного вчення — махізму. Заперечував кінетичну теорію газів і атомістичне вчення, реальність атомів і молекул. Проти нього з цього питання різко виступав Л. Больцман. Ідеалістичні погляди Маха піддав різкій критиці В. І. Ленін у роботі «Матеріалізм і емпіріокритицизм».