Мі Густав Адольф (29.09.1868-13.02.1957) — німецький фізик. Народився в Ростоку. Закінчив Гейдельберзький університет (1891). Працював у приватній школі в Дрездені, потім у Вищій технічній школі в Карлсруе. У 1902—17 — професор університету в Грейфсвальді і директор (з 1905) Інституту фізики, у 1917—24 — професор університету в Галле, у 1924—35 — професор і директор Інституту фізики Фрайбурзького університету.
Роботи присвячені електродинаміці, оптиці, вивченню кристалічної структури, металооптиці, теорії відносності і тяжіння, квантовій теорії, молекулярній фізиці. Досліджував електромагнітні хвилі між двома паралельними дротами. Розвинув (1908) теорію розсіяння світла маленькими діелектричними сферами (розсіяння Мі), дав (1908) строгий розв'язок для дифракції плоскої монохроматичної хвилі на однорідній сфері довільного діаметра. Розвинув кінетичну теорію одноатомних тіл (1903). Вивчав кристалічну структуру органічних сполук за допомогою рентгенівських променів. Намагаючись розвинути теорію Максвелла в рамках теорії відносності, здійснив (1912—13) спробу створення повної теорії матерії. Першим прийшов до ідеї квантування електромагнітного поля.