Мінц Олександр Львович (8.01.1895-29.12.1974) — радянський вчений у галузі радіоелектроніки і прискорювальної техніки, академік (1958; член - кореспондент 1946). Народився в Ростові-на-Дону. Навчався (1914—17) в Московському університеті, закінчив Донський університет (1918) і екстерном Московський електротехнічний інститут інженерів зв'язку (1932). У 1920—28 перебував на службі в Червоній Армії: командир радіодивізіону Першої Кінної армії, брав участь у боях на фронтах громадянської війни, начальник радіофакультету і завідувач радіолабораторією Вищої військової школи зв'язку, начальник науково-дослідного інституту зв'язку. У 1928—43 працював у лабораторіях радіопромисловості і на будівництві потужних радіостанцій. У 1946 організовує Радіотехнічну лабораторію АН СРСР, перетворену в 1957 на Радіотехнічний інститут АН СРСР, директором якого був до 1970.
Роботи присвячені радіотехніці (радіотелеграфія, радіотелефонія, радіомовлення, потужне радіобудування, радіоелектроніка, електроакустика) і прискорювальній техніці (створення прискорювачів і радіоелектронних схем до них). Проектував і будував радіостанції: 100-кіловатну імені ВЦРПС (1929); 500-кіловатну імені Комінтерну (1933); 150-кіловатну імені Косіора (1937); РВ-96 (1938); 1 200-кіловатну (1943). Був науковим керівником розробки систем радіоелектроніки великих радянських циклічних і лінійних прискорювачів, зокрема синхрофазотрона на енергію 10 млрд. еВ у місті Дубні (Ленінська премія, 1959), протонного синхротрона з сильним фокусуванням на енергію 7 млрд. еВ Інституту теоретичної і експериментальної фізики, Серпуховського протонного синхротрона на 70 млрд. еВ.
Інституту фізики високих енергій, лінійного прискорювача протонів на енергію 100 МеВ та ін. У 1961 висунув новий принцип роботи прискорювача — використання автоматичного регулювання параметрів прискорювача за інформацією, що отримується від пучка частинок, який прискорюється (принцип автокорекції). Керував розробкою кібернетичного протонного синхротрона на енергію 1000 млрд. еВ, його модель на 1 млрд. еВ введена в дію в 1967 і повністю підтвердила правильність принципів, закладених в основу проекту (1963) прискорювача. Обґрунтував (1969) можливість створення протонного синхротрона на енергію 4000 — 5000 млрд. еВ з використанням надпровідних магнітів. У 1967 запропонував новий спосіб формування обертових релятивістських електронних кілець у вакуумі.
Створив наукові школи в галузі потужного радіобудування і прискорювальної техніки Герой Соціалістичної Праці (1956). Державні премії СРСР (1946, 1951). Золота медаль імені О. С. Попова (1950).