Пекара Аркадіуш Генрик ( народився 12.01.1904) — польський фізик-експериментатор, член Польської АН. Народився у Варшаві. Закінчив Варшавський університет (1927). У 1928-39 працював учителем фізики в середній школі в Ридзині, у 1937 —46 — у Краківському університеті, у 1946—52 — професор Вищої технічної школи в Гданську, 1952—65— професор і директор Інституту експериментальної фізики Познанського університету, у 1965—74 — професор Варшавського університету (у 1966 —67 — також директор Інституту фізики ПАН).
Дослідження в галузі фізики твердого тіла, фізики рідин, магнетизму, спектроскопії, оптики, квантової електроніки, нелінійної оптики. Разом з С. Келіхом передбачив (1958—59) вимушене двопроменезаломлення і зміну діелектричної та магнітної проникностей середовища під впливом потужного лазерного випромінювання. У 1966 — 68 пояснив ефект автоколімації світла, у 1971 —74 — збільшення показника заломлення середовища під дією лазерного імпульсу.
Державна премія ПНР (1955). Медаль М. Смолуховського (1976).