Понтекорво Бруно Максимович (народився 22.08.1913) — радянський фізик, академік (1964, член - кореспондент 1958). Народився в Пізі (Італія). Закінчив Римський університет (1933) і в ньому працював, потім у 1936 — 40 у Франції, у 1940-43 - у США, у 1943-48 - у Канаді, у 1948 — 50 — в Атомному центрі в Гарвеллі в Англії. З 1950 працює в СРСР. У 1950 —56 — в Інституті ядерних проблем АН СРСР, з 1956 — в Об'єднаному інституті ядерних досліджень (м. Дубна), з 1961 — також професор Московського університету.
Роботи присвячені ядерній фізиці, фізиці високих енергій, фізиці слабких взаємодій, фізиці нейтрино, астрофізиці. У 1934 у складі групи Е. Фермі брав участь в експериментах з бомбардування різних речовин нейтронами, у відкритті та подальших дослідженнях явища сповільнення нейтронів і захоплення нейтронів ядрами, що поклали початок нейтронній фізиці. Вивчав ядерну ізомерію. Запропонував (1941) метод розвідки нафтоносних районів — нейтронний каротаж.
Уперше вивчив утворення нейтральних піонів на протонах і ядрах під дією нейтронів високих енергій, дослідив взаємодію піонів із нуклонами й ядрами. Першим звернув увагу на глибоку подібність мюона й електрона, здійснив експеримент із захоплення мюонів ядрами 3Не, який підтвердив цю аналогію, експериментально встановив самовільний розпад мюона на електрон і два нейтрино. Незалежно від інших перевірив закон парного народження дивних частинок. Разом з іншими виявив (1959) у важких елементах (торій, уран, плутоній) безрадіаційний перехід енергії від мезонів до ядра (безрадіаційне захоплення мюонів у важких мю-мезоатомах).
У 1946 запропонував для детектування нейтрино використовувати реакцію: Cl37 + ν → Ar37 + e-. За схемою Понтекорво на реакторах здійснено експерименти, що довели відмінність нейтрино від її античастинки. Запропонував експеримент із прискорювачами для перевірки існування двох типів нейтрино. Висловив (1957) можливість осциляції нейтрино. Дослідив роль нейтрино в процесах зоряної еволюції, що сприяло створенню нейтринної астрофізики.
У 1954 Понтекорво було удостоєно Державної премії СРСР, у 1963 йому за роботи з фізики слабких взаємодій і фізики нейтрино присуджено Ленінську премію.
Роботи присвячені ядерній фізиці, фізиці високих енергій, фізиці слабких взаємодій, фізиці нейтрино, астрофізиці. У 1934 у складі групи Е. Фермі брав участь в експериментах з бомбардування різних речовин нейтронами, у відкритті та подальших дослідженнях явища сповільнення нейтронів і захоплення нейтронів ядрами, що поклали початок нейтронній фізиці. Вивчав ядерну ізомерію. Запропонував (1941) метод розвідки нафтоносних районів — нейтронний каротаж.
Уперше вивчив утворення нейтральних піонів на протонах і ядрах під дією нейтронів високих енергій, дослідив взаємодію піонів із нуклонами й ядрами. Першим звернув увагу на глибоку подібність мюона й електрона, здійснив експеримент із захоплення мюонів ядрами 3Не, який підтвердив цю аналогію, експериментально встановив самовільний розпад мюона на електрон і два нейтрино. Незалежно від інших перевірив закон парного народження дивних частинок. Разом з іншими виявив (1959) у важких елементах (торій, уран, плутоній) безрадіаційний перехід енергії від мезонів до ядра (безрадіаційне захоплення мюонів у важких мю-мезоатомах).
У 1946 запропонував для детектування нейтрино використовувати реакцію: Cl37 + ν → Ar37 + e-. За схемою Понтекорво на реакторах здійснено експерименти, що довели відмінність нейтрино від її античастинки. Запропонував експеримент із прискорювачами для перевірки існування двох типів нейтрино. Висловив (1957) можливість осциляції нейтрино. Дослідив роль нейтрино в процесах зоряної еволюції, що сприяло створенню нейтринної астрофізики.
У 1954 Понтекорво було удостоєно Державної премії СРСР, у 1963 йому за роботи з фізики слабких взаємодій і фізики нейтрино присуджено Ленінську премію.