Пуанкаре Анрі (29.04.1854-17.07.1912) — французький математик, фізик, астроном і філософ, член Паризької АН (1887). Народився в Нансі. Навчався в Політехнічній школі, закінчив Гірничу школу (1879). З 1881 працював у Паризькому університеті (з 1886 — завідувач кафедри).У 1883-97 — репетитор, у 1904 —08 — професор Політехнічної школи, з 1902 — також завідувач кафедри Вищої школи відомства зв'язку. Як математик Пуанкаре збагатив майже всі галузі цієї науки результатами першорядного значення. Застосовуючи її в астрономії та фізиці, своїми працями відкрив нову сторінку в історії небесної механіки. Фізичні дослідження Пуанкаре стосуються теорії відносності, термодинаміки, електрики, оптики, теорії пружності, молекулярної фізики. У 1904—05 висловив принцип відносності як загальне і строге положення, показав, що неможливо виявити абсолютний рух, виходячи з уявлень про ефір і рівнянь Максвелла —Лоренца. Увів терміни «перетворення Лоренца», «група Лоренца». Незалежно від А. Ейнштейна заклав основи спеціальної теорії відносності. Побудував перший варіант релятивістської теорії гравітації.
Як філософ Пуанкаре відомий своїми працями із загальнометодологічних проблем науки, тяжів до махістів. В інтерпретації науки та її законів є засновником конвенціоналізму. В. І. Ленін у праці «Матеріалізм і емпіріокритицизм» піддав критиці його філософські погляди.
Почесний член багатьох академій наук, у тому числі член-кореспондент Петербурзької АН (1895). Медалі Дж. Сильвестра, М. І. Лобачевського та ін.