Савар Фелікс (30.06.1791-16.03.1841) — французький фізик, член Паризької АН (1827). Народився в Мезьєрі. Закінчив Страсбурзький університет (1816), здобувши медичну освіту. Працював військовим хірургом. З 1816 зайнявся фізикою, з 1828 — професор експериментальної фізики в Колеж де Франс.
Роботи стосуються акустики, електромагнетизму, оптики, гідромеханіки. Винайшов прилад для визначення частоти звуку (колесо Савара), вивчав акустичний резонанс, розробляв фізичні основи конструювання струнних інструментів, запропонував конструкцію сирени. Показав (1826), що характер поширення звуку в рідинах такий самий, як і в твердих тілах. Проводив дослідження меж чутності звуку, у 1830 встановив верхню межу чутності — 24000 Гц, у 1831 нижню межу-14-16 Гц. У 1820 разом з Ж. Біо експериментально відкрив закон електродинаміки, що визначає величину напруженості магнітного поля, створюваного електричним струмом (закон Біо — Савара). Винайшов для вивчення поляризованого світла кварцову пластинку (пластинка Савара), полярископ (1840).