Сіборг Гленн Теодор (народився 19.04.1912) — американський хімік і фізик, член Національної АН (1948). Народився в Ішпемінгу. Закінчив Каліфорнійський університет (1934), де працює й дотепер (з 1945 — професор, у 1954—61 і з 1972 — заступник директора Радіаційної лабораторії імені Е. Лоуренса в Берклі, у 1958—61 — президент університету). У 1942—46 у Металургійній лабораторії Чиказького університету очолював плутонієву частину Мангеттенського проєкту, у 1961—71 — голова Комісії з атомної енергії США.
Дослідження стосуються радіохімії, ядерної хімії, ядерної фізики. Керівник і учасник американських робіт із синтезу, розділення і дослідження ізотопів. Брав участь у відкритті багатьох трансуранових елементів: плутонію (1940), америцію і кюрію (1944), берклію (1949), каліфорнію (1950), ейнштейнію (1952), фермію (1953), менделевію (1955), 11)2 і 106 елементів. Відкрив ізотопи, що розщеплюються, — плутоній-239 і уран-233. У 1942 висунув гіпотезу про існування родини актиноїдів, створив актиноїдну теорію, яка відіграла важливу роль у систематиці і передбаченні властивостей важких трансуранових елементів.
Разом із співробітниками ідентифікував понад 100 ізотопів, багато з яких знайшли широке застосування. Розробив найтонші методи вивчення властивостей лічених кількостей атомів радіоактивних актиноїдів. За відкриття плутонію-239 у 1951 удостоєний Нобелівської премії з хімії.
Створив наукову школу. Член багатьох академій наук і наукових товариств, зокрема іноземний член АН СРСР (1971). Президент Американського хімічного товариства (1976). Премія Е. Фермі (1959). Медаль Б. Франкліна (1963) та ін.