Слейтер Джон Кларк (22.12.1900-25.07.1976) — американський фізик-теоретик, член Національної АН (1932). Народився в Оук-Парку. Закінчив Рочестерський (1920) і Гарвардський (1923) університети. У 1924—30 працював у Гарвардському університеті, у 1930—66 — професор Массачусетського технологічного інституту. З 1964 — професор Флоридського університету.
Роботи присвячені квантовій теорії та її застосуванню до фізики атомів, молекул і кристалів, хімічної фізики, магнетизму, теорії екситонів. У 1929 показав, що детермінант, складений з окремих електронних хвильових функцій, можна використовувати як багатоелектронну хвильову
функцію, зручну для варіаційних розрахунків у задачах з електронної структури атомів і молекул (детермінанти Слейтера).
У 1930 запропонував полярну модель кристалів і незалежно від Ф. Блоха ввів спінові хвилі. Розвинув колективізовану модель феромагнітних металів і сплавів. У 1937 побудував теорію феромагнетизму в металах, частково засновану на використанні функцій Ваньє. Розвинув теорію валентних зв'язків, основні уявлення про бар'єрний механізм фотопровідності, теорію атомних мультиплетів. У 1934 узагальнив метод комірок Вігнера — Зейтца, у 1937 для розрахунку багатоелектронних систем запропонував метод приєднаних плоских хвиль.
Створив школу фізиків. Національна медаль за науку та ін.