Курдюмов Георгій В'ячеславович (народився 14.02.1902) — радянський металофізик, академік (1953, член-кореспондент 1946), академік АН УРСР (1939). Народився в Рильську (нині Курської обл.). Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1926). У 1524—33 працював у Ленінградському фізико-технічному інституті, у 1933—44 — у Дніпропетровському фізико-технічному інституті і одночасно викладав у Дніпропетровському університеті (з 1934 — професор). У 1944—78 — директор Інституту металознавства і фізики металів ЦНДІ чорної металургії (Москва), у 1945—51 — одночасно директор Лабораторії металофізики АН УРСР (Київ). У 1962-73 також директор-організатор Інституту фізики твердого тіла АН СРСР.
Роботи в галузі металознавства і фізики металів (вивчення структури мартенситу, фізичної природи мартенситних перетворень, процесів розпаду мартенситу при відпуску, зміцнення і знеміцнення металів і сплавів). Встановив кристалоструктурний механізм мартенситного перетворення, явища оборотності мартенситних перетворень при нагріванні, ізотермічного перетворення аустеніту в мартенсит при низьких температурах, термопружної рівноваги при мартенситних перетвореннях (ефект Курдюмова).
Результати його досліджень стали найважливішою частиною наукових основ термічної обробки сталі (гартування і відпуску), створення нових типів конструкційних матеріалів і сплавів «пам'яті форми», нових методів підвищення міцності.
Створив школу металофізиків (Ю. А. Осип'ян, В. Н. Гриднєв, В. І. Трефілов, М. П. Арбузов, В. Т. Черепін, Л. Г. Хандрос, Л. М. Утевський та ін.). Герой Соціалістичної Праці (1969). Державна премія СРСР (1949). Член низки академій наук і наукових товариств.