Степанов Борис Іванович (народився 28.04.1913) — радянський фізик, академік АН БРСР (1953). Народився в Ленінграді. Закінчив Ленінградський університет (1936). У 1936—53 — у Державному оптичному інституті (з 1951 — керівник лабораторії), з 1953 — в Інституті фізики АН БРСР (з 1957 — директор) і завідувач кафедри, професор Білоруського університету.
Дослідження присвячені спектроскопії, люмінесценції, квантовій електроніці. Розробив теорію аномалій в електронно-коливально-обертальних спектрах двоатомних молекул (1939), теорію коливальних спектрів багатоатомних молекул (1948), квантовомеханічну теорію люмінесценції складних молекул (1955). Сформулював у 1957 універсальне співвідношення між спектрами поглинання і випромінювання складних молекул (співвідношення Степанова). Розробив основи спектроскопії від'ємних світлових потоків (1959) і прості імовірнісні методи розрахунку оптичних властивостей лазерних систем (1964). Спільно з А. Н. Рубіновим і В. А. Мостовніковим відкрив новий клас генеруючих сполук — органічних барвників (1964), спільно з А. С. Рубановим і Є. В. Івакіним — явище обернення хвильового фронту при чотирихвильовій взаємодії (1970). Дослідження стосуються також нелінійної оптики, лазерної спектроскопії, оптичної голографії, історії оптики.
Герой Соціалістичної Праці (1973). Державні премії СРСР (1950, 1972, 1982). Державна премія БРСР (1974). Золота медаль С. І. Вавилова (1967). Заслужений діяч науки БРСР (1967).