Тучкевич Володимир Максимович (народився 29.12.1904) — радянський фізик, академік (1970; член-кореспондент, 1968). Народився в с. Яноуци (нині Івановці Чернівецької обл.). Закінчив Київський університет (1928). Працював в Українському метеорологічному інституті і Всеукраїнському рентгенологічному інституті. З 1936 — у Ленінградському фізико-технічному інституті (з 1967 — директор), у 1935—60 викладав також у Ленінградському політехнічному інституті.
Праці стосуються здебільшого фізики й техніки напівпровідників. Дослідив генерацію і рекомбінацію електронів і дірок у германії, легованому різними домішками, положення домішкових рівнів. Здобув чисті монокристали германію. Відкрив цікаві властивості діодів, легованих золотом, вивчав поведінку електронів і дірок у системах з кількома електронно-дірковими переходами. Ці дослідження привели до розробки принципів здобування германієвих площинних діодів і тріодів, фотоелементів і фотодіодів. У лабораторії Тучкевича у Фізико-технічному інституті були розроблені перші в нашій країні германієві й кремнієві діоди і тріоди.
Спільно з Б. М. Вулом і С. Г. Калашниковим заклав основи радянської напівпровідникової промисловості, створив новий напрям — силову напівпровідникову техніку, розробивши силові напівпровідникові прилади — германієві й кремнієві вентилі, потужні дифузійні керовані вентилі (тиристори) з високими технічними показниками, лавинні некеровані й керовані вентилі (Ленінська премія, 1966).
Спільно з А. П. Александровим та І. В. Курчатовим розробляв системи розмагнічування кораблів для захисту їх від магнітних мін (Державна премія СРСР, 1942). Проводив дослідження з розділення ізотопів.
Головний редактор «Журналу технічної фізики».