Вагнер Карл Вільгельм (25.05.1901 -10.12.1977) — німецький фізик і фізико-хімік, член Геттінгенської АН. Народився в Лейпцигу. Закінчив Лейпцизький університет (1924). У 1924 — 27 працював у Мюнхенському університеті, у 1927— 28 — у Берлінському, 1928 —33 —в Єнському, 1933-34-у Гамбурзькому, 1934-47-у Вищій технічній школі в Дармштадті (з 1940 — професор), у 1947 —58 —у Массачусетському технологічному інституті (США). У 1958—66 — директор Інституту фізичної хімії М. Планка в Геттінгені.
Основні роботи в галузі фізики напівпровідників, фізики твердого тіла, металургії, фізичної хімії. Досліджував дефекти кристалічної ґратки в іонних кристалах і напівпровідниках, їх роль у гетерогенному каталізі і реакціях у твердому тілі. У 1930 виявив існування двох типів напівпровідників—електронних і діркових. З В. Шоттки розробив (1930) теорію електролітичного переносу. Поряд з В. Шоттки є творцем фізики напівпровідників у Німеччині.
Іноземний член Національної АН США (1967).