Ван Хов Леон ( народився 10.02.1924) - бельгійський фізик-теоретик, член Бельгійської АН. Народився в Брюсселі. Закінчив Брюссельський університет (1946), де працював у 1945-49 і 1950-52. У 1954 — 75 — професор Утрехтського університету (Нідерланди). З 1960 працює в ЦЕРНі (у 1976 — 80 генеральний директор досліджень).
Роботи присвячені квантовій теорії багаточастинкових систем, квантовій теорії поля, термодинаміці, статистичній фізиці, ядерній фізиці, фізиці високих енергій. Узагальнив Н-теорему Больцмана, одержавши для систем зі слабкою взаємодією рівняння для продукування ентропії. Дав виведення квантовомеханічного рівняння процесів перенесення, викликаних малим збуренням (1955). Незалежно від Р. Кубо першим розпочав (1955) дослідження з квантової теорії незворотних процесів. У 1954 побудував теорію розсіяння нейтронів на магнонах і вперше у фізиці твердого тіла розглянув двочастинкові кореляційні функції, або функції Гріна. У найповнішому вигляді отримав вираз для диференціальних перерізів піон-піонного розсіяння при малих енергіях. Запропонував модель пружного розсіяння при високих енергіях.
Медалі Д. Хейнемана (1962), М. Планка (1974) та ін.