Вольфке Мечислав (29.05.1883-3.05.1947) — польський фізик, член Польської АН (1932). Народився в Ласку. Навчався у 1901-07 в Льєзькому і Паризькому університетах. У 1907-10 працював у Вроцлавському університеті, у 1914-22 — у Цюрихському політехнікумі та університеті, у 1922-39 — професор Варшавського політехнічного інституту. Організатор Інституту низьких температур (Варшава).
Основні роботи стосуються фізики низьких температур і оптики, зокрема теорії дифракційного зображення. У 1911 сконструював нову ртутно-кадмієву лампу, у 1927 разом з В. Кеезомом відкрив два різновиди рідкого гелію: гелій I і гелій II, дослідив властивості рідкого гелію, рідкого і твердого водню. У 1920 в роботі «Про можливості оптичного зображення молекулярної ґратки» висунув і експериментально перевірив ідею топографічного методу отримання зображень. (Голографічний метод реєстрації і відтворення об'єктів запропонував у 1948 англійський фізик Д. Габор, що призвело до створення нового напряму прикладної оптики — голографії.)
Роботи Вольфке присвячені також теорії тепла, квантовій теорії і електричним розрядам у газах.