Янг Чженьнін (народився 22.09.1922) — американський фізик-теоретик, член Національної АН (1965). Народився в Хофеї (Китай). Закінчив Національний університет (1942). У 1948 здобув ступінь доктора філософії Чиказького університету, де працював у 1948-49. У 1949-65 — у Принстонському інституті перспективних досліджень (з 1955 — професор). З 1966 — професор Нью-Йоркського університету і директор Інституту теоретичної фізики.
Роботи присвячені статистичній механіці, квантовій теорії поля, фізиці елементарних частинок. У 1954 разом з Р. Міллсом запропонував калібрувальний принцип і розробив теорію векторного мезонного поля (теорія Янга — Міллса), заклавши основи теорії векторних, або компенсуючих, полів (компенсуючі поля Янга — Міллса). У 1956 разом з Т. Лі постулював, що в слабких взаємодіях порушується закон збереження парності (Нобелівська премія, 1957), а в 1957 (спільно з Т. Лі та Р. Еме) — що в бета-розпаді не зберігається не тільки парність, а й зарядове спряження. Того ж року незалежно від Л. Д. Ландау та А. Саліма з Т. Лі висунув гіпотезу про збереження комбінованої парності (CP-симетрії) у слабких взаємодіях. Дослідження присвячені також структурі й систематиці елементарних частинок, зіткненням частинок високих енергій. Разом з Е. Фермі запропонував (1949) першу складену модель елементарної частинки, припустивши, що піон являє собою систему, що складається з нуклона й антинуклона (модель Фермі — Янга). У 1960 разом з Т. Лі висунув гіпотезу, що слабкі взаємодії переносяться проміжним векторним бозоном.
Премія А. Ейнштейна (1957).