Юкава Хідекі (23.01.1907-08.11.1981) — японський фізик-теоретик, член Японської АН (1946). Народився в Токіо. Закінчив університет у Кіото (1929). У 1932-33 там же викладав, 1933—39 — в університеті в Осаці, у 1939—70 — професор університету в Кіото і в 1953—70 — директор Інституту фундаментальної фізики університету.
Роботи стосуються квантової механіки, ядерної і мезонної фізики, теорії елементарних частинок. Розвиваючи ідеї І. Є. Тамма і Д. Д. Іваненка про обмінний характер ядерних сил, висунув у 1935 гіпотезу про існування частинок з масою близько 200 електронних мас (так званих мезонів), відповідальних за перенесення ядерної взаємодії між нуклонами в ядрі (Нобелівська премія, 1949). Передбачені Юкавою частинки (пі-мезони) було виявлено в 1947 експериментально. Розвинув основні положення мезонної теорії, зокрема здобув математичний вираз для взаємодії нуклонів (потенціал Юкави). Разом із С. Сакатою передбачив у 1935 K-захоплення, в 1938 побудував скалярну теорію ядерних сил і для пояснення зарядової незалежності ядерних сил увів нейтральний мезон. У 1953 висунув ідею проміжного бозона.
Член низки академій наук, зокрема іноземний член Академії наук СРСР (1966). Створив теоретичну школу (С. Саката, М. Такетані, М. Кобаясі та ін.). Заснував журнал «Прогрес теоретичної фізики». Брав участь у русі вчених проти ядерної загрози, за заборону атомної та водневої зброї.