Жоліо-Кюрі Ірен (12.09.1897 - 17.03.1956) — французький фізик і радіохімік. Дочка П. Кюрі і М. Склодовської-Кюрі. Народилася в Парижі. Закінчила Паризький університет (1920). З 1918 працювала в Інституті радію під керівництвом Марії Кюрі. У 1925 захистила докторську дисертацію і наступного року почала наукові дослідження разом зі своїм чоловіком Ф. Жоліо-Кюрі.
Після смерті М. Кюрі в 1934 стала директоркою Інституту радію і завідувачкою кафедри фізики Паризького університету. У 1936 — помічниця статс-секретаря з науково-дослідних справ в уряді Франції, у 1946—50 вела велику роботу в Комісаріаті з атомної енергії. Дослідження присвячені радіоактивності, ядерній фізиці, ядерній хімії. У 1934 разом з Ф. Жоліо-Кюрі відкрила явище штучної радіоактивності (Нобелівська премія з хімії, 1935) і отримала штучні радіоактивні ізотопи. Продовжуючи дослідження штучної радіоактивності, подружжя Жоліо-Кюрі в 1934 відкрило новий вид радіоактивних перетворень — позитронну радіоактивність. Раніше (1931), повторивши відомі досліди Боте — Беккера і дослідивши берилієве випромінювання, що виникає при бомбардуванні берилію швидкими альфа-частинками, Ірен і Фредерік дійшли висновку, що воно не є електромагнітним, а радше має корпускулярну природу. Результати цих експериментів і правильна їх інтерпретація привели в 1932 Дж. Чедвіка до відкриття нейтрона.
У 1938, вивчаючи радіоактивність урану, спричинену нейтронами, разом з П. Савичем встановила, що одним із продуктів ядерної реакції є не трансурановий елемент, як тоді припускали, а лантан, елемент середньої частини періодичної системи Менделєєва. Перевіривши невдовзі досліди І. Кюрі, німецькі фізики О. Ган і Ф. Штрассман відкрили явище поділу ядер урану під дією нейтронів. Ірен Кюрі була відомою громадською діячкою. Під час фашистської окупації Франції (1940—44) брала активну участь у боротьбі за визволення своєї батьківщини від фашизму. Після війни наполегливо боролася проти використання атомної енергії у військових цілях.
Була членом Всесвітньої Ради Миру. Почесний член низки академій наук і наукових товариств, іноземний член - кореспондент АН СРСР (1947). Медалі К. Маттеуччі (1932), А. Лавуазьє (1954).
Після смерті М. Кюрі в 1934 стала директоркою Інституту радію і завідувачкою кафедри фізики Паризького університету. У 1936 — помічниця статс-секретаря з науково-дослідних справ в уряді Франції, у 1946—50 вела велику роботу в Комісаріаті з атомної енергії. Дослідження присвячені радіоактивності, ядерній фізиці, ядерній хімії. У 1934 разом з Ф. Жоліо-Кюрі відкрила явище штучної радіоактивності (Нобелівська премія з хімії, 1935) і отримала штучні радіоактивні ізотопи. Продовжуючи дослідження штучної радіоактивності, подружжя Жоліо-Кюрі в 1934 відкрило новий вид радіоактивних перетворень — позитронну радіоактивність. Раніше (1931), повторивши відомі досліди Боте — Беккера і дослідивши берилієве випромінювання, що виникає при бомбардуванні берилію швидкими альфа-частинками, Ірен і Фредерік дійшли висновку, що воно не є електромагнітним, а радше має корпускулярну природу. Результати цих експериментів і правильна їх інтерпретація привели в 1932 Дж. Чедвіка до відкриття нейтрона.
У 1938, вивчаючи радіоактивність урану, спричинену нейтронами, разом з П. Савичем встановила, що одним із продуктів ядерної реакції є не трансурановий елемент, як тоді припускали, а лантан, елемент середньої частини періодичної системи Менделєєва. Перевіривши невдовзі досліди І. Кюрі, німецькі фізики О. Ган і Ф. Штрассман відкрили явище поділу ядер урану під дією нейтронів. Ірен Кюрі була відомою громадською діячкою. Під час фашистської окупації Франції (1940—44) брала активну участь у боротьбі за визволення своєї батьківщини від фашизму. Після війни наполегливо боролася проти використання атомної енергії у військових цілях.
Була членом Всесвітньої Ради Миру. Почесний член низки академій наук і наукових товариств, іноземний член - кореспондент АН СРСР (1947). Медалі К. Маттеуччі (1932), А. Лавуазьє (1954).