Альфвен Ханнес (народився зо.05.1908) - шведський фізик і астрофізик, член Шведської АН (з 1947). Народився в Норчепінгу. Закінчив університет Упсали і працював там до 1937, у 1937 —40 —у Нобелівському інституті фізики в Стокгольмі. З 1940 — професор Королівського технологічного інституту (Стокгольм). Наукові дослідження присвячені електродинаміці, фізиці плазми, космічній фізиці та астрофізиці. Його роботи поклали початок новій науковій дисципліні — магнітній гідродинаміці. Зокрема, сформулював її основне положення — уявлення про вмороженість магнітного поля в плазму, відкрив (1950) новий тип хвильового руху провідного середовища в магнітному полі — магнітогідродинамічні хвилі, названі згодом альфвенівськими. Висунув низку гіпотез для пояснення таких астрономічних явищ, як утворення протуберанців, сонячних плям, викидів хмар газу із Сонця, магнітних бур і полярних сяйв, походження космічних променів, Сонячної системи і т. п. Передбачив (1937) існування галактичних (міжзоряних) магнітних полів. Висловив ідею про синхротронну природу випромінювання радіоджерел і в 1950 спільно з Н. Герлофсоном запропонував теорію їхнього випромінювання. За дослідження в галузі магнітної гідродинаміки Альфвену в 1970 присуджено Нобелівську премію. Висунув ідею колективного методу прискорення частинок, намагався прискорити позитивні іони, ввівши їх усередину сфокусованих скупчень електронів. Почесний член багатьох академій наук і наукових товариств, зокрема іноземний член АН СРСР (1958). золота медаль М. В. Ломоносова (1971) .
Альфвен Ханнес
Альфвен Ханнес (народився зо.05.1908) - шведський фізик і астрофізик, член Шведської АН (з 1947). Народився в Норчепінгу. Закінчив університет Упсали і працював там до 1937, у 1937 —40 —у Нобелівському інституті фізики в Стокгольмі. З 1940 — професор Королівського технологічного інституту (Стокгольм). Наукові дослідження присвячені електродинаміці, фізиці плазми, космічній фізиці та астрофізиці. Його роботи поклали початок новій науковій дисципліні — магнітній гідродинаміці. Зокрема, сформулював її основне положення — уявлення про вмороженість магнітного поля в плазму, відкрив (1950) новий тип хвильового руху провідного середовища в магнітному полі — магнітогідродинамічні хвилі, названі згодом альфвенівськими. Висунув низку гіпотез для пояснення таких астрономічних явищ, як утворення протуберанців, сонячних плям, викидів хмар газу із Сонця, магнітних бур і полярних сяйв, походження космічних променів, Сонячної системи і т. п. Передбачив (1937) існування галактичних (міжзоряних) магнітних полів. Висловив ідею про синхротронну природу випромінювання радіоджерел і в 1950 спільно з Н. Герлофсоном запропонував теорію їхнього випромінювання. За дослідження в галузі магнітної гідродинаміки Альфвену в 1970 присуджено Нобелівську премію. Висунув ідею колективного методу прискорення частинок, намагався прискорити позитивні іони, ввівши їх усередину сфокусованих скупчень електронів. Почесний член багатьох академій наук і наукових товариств, зокрема іноземний член АН СРСР (1958). золота медаль М. В. Ломоносова (1971) .