Шотткі Вальтер (23.07.1886-4.03.1976) — німецький фізик. Народився в Цюриху. Навчався в Берлінському університеті, де в 1912 здобув ступінь доктора філософії. У 1920—23 — лектор Вюрцбурзького університету, 1923 — 27 — професор Ростокського. У 1916-19 і з 1927 працював у лабораторіях «Сіменс і Гальске».
Дослідження стосуються фізики твердого тіла, статистики, електроніки, фізики напівпровідників, термодинаміки. У 1915 винайшов електронну лампу з екранною сіткою. Відкрив явище зростання електронного струму насичення під дією зовнішнього прискорювального електричного поля (ефект Шотткі) і розробив (1914) його теорію. Запропонував (1918) супергетеродинний принцип підсилення. У 1930 розглянув порожні вузли кристалічної ґратки, нескомпенсовані атомом у міжвузлі (дефекти за Шотткі). У 1939 дослідив потенціальний бар'єр, що утворюється в приконтактному шарі «напівпровідник — метал» (бар'єр Шотткі), і побудував теорію напівпровідникових діодів з таким бар'єром (діоди Шотткі, або діоди з бар'єром Шотткі). Запропонував механізм провідності в напівпровідниках. Зробив значний внесок у вивчення процесів в електронних лампах і напівпровідниках.
Створив школу фізиків. Німецьким фізичним товариством засновано премію імені В. Шотткі за роботи в галузі фізики твердого тіла.