Друде Пауль Карл Людвіг (12.07.1863 —5.07.1906) — німецький фізик, член Берлінської АН (1905). Народився в Брауншвейзі. Закінчив Геттінгенський університет (1887), де працював. У 1894—1900 — професор Лейпцизького університету. 1901—05 — університету в Гіссені, з 1905 — Берлінського університету.
Роботи стосуються оптики, електромагнітних хвиль, електронної теорії, фізики металів. Створив теорію поляризації відбитого від металевої поверхні світла, теорію дисперсії світла, першим виявив і пояснив аномальну дисперсію діелектричної проникності, розробив методи вимірювання діелектричної проникності. Незалежно від Дж. Дж. Томсона заклав (1900) основи класичної електронної теорії металів. Згідно з його теорією провідності (теорія Друде) електричний струм у металах переноситься вільними електронами, поведінка яких аналогічна поведінці сукупності молекул ідеального газу. Така концепція «електронного газу» в металах дозволила Друде пояснити низку експериментальних закономірностей, зокрема ефект Відемана — Франца, а також контактну різницю потенціалів, термоелектронну емісію та ін., знайти коефіцієнт електропровідності металів.
Був редактором журналу «Аннали фізики» (з 1900).