Фабрикант Валентин Олександрович (народився 9.10.19) — радянський фізик, член Академії педагогічних наук СРСР (1968). Народився в Москві. Закінчив Московський університет (1930). У 1930—50 працював у Всесоюзному електротехнічному інституті (з 1932 — завідувач лабораторії), у 1944—77 — завідувач кафедри Московського енергетичного інституту, з 1977 — професор.
Роботи присвячені фізичній електроніці й оптиці плазми. Розробив (1937—39) кількісну теорію інтенсивності спектральних ліній у низькотемпературній плазмі. Встановив роль процесів електронного ступінчастого збудження атомів. Запропонував метод люмінесцентних зондів для дослідження дифузії фотонів у парах і газах. У 1939 показав можливість підсилення світла за рахунок вимушеного випромінювання в плазмі з інверсією населеностей на енергетичних рівнях. У 1949 спостерігав спільно з Л. М. Біберманом і Н. Г. Сушкіним дифракцію почергово летючих електронів. У 1951 спільно з М. М. Вудинським і Ф. А. Бутаєвою сформулював принцип підсилення електромагнітного випромінювання при проходженні середовищ з інверсною населеністю (ідея квантового підсилювача). За розробку люмінесцентних ламп спільно з іншими удостоєний у 1951 Державної премії СРСР.
Золота медаль С. І. Вавилова (1965).