Келдиш Леонід Веніамінович ( народився 7. 04.1931) — радянський фізик-теоретик, академік АН СРСР (1976, член - кореспондент 1968). Народився в Москві. Закінчив Московський університет (1954). Працює у Фізичному інституті АН СРСР (завідувач сектору), з 1969 — також професор, з 1978 — завідувач кафедри Московського університету.
Дослідження в галузі квантової теорії систем багатьох частинок, фізики твердого тіла, фізики напівпровідників, квантової радіофізики. Побудував (1957 — 58) систематичну теорію тунельних явищ у напівпровідниках. Вперше провів (1957) коректний розрахунок імовірності тунельного переходу з урахуванням зонної структури використовуваних матеріалів. Передбачив так званий непрямий (за участю фононів) тунельний ефект (1957) і ефект зсуву смуг поглинання в напівпровідникових кристалах під впливом електричного поля (ефект Франца — Келдиша) (1958). Показав (1964), що багатоквантовий фотоефект і високочастотний тунельний ефект є різними граничними випадками одного й того самого процесу, і побудував загальну теорію цих явищ. За цикл теоретичних робіт з фізики напівпровідників у 1974 удостоєний Ленінської премії.
У 1962 запропонував використовувати просторово-періодичні поля (надґратки) для керування електронним спектром і електронними властивостями кристалів. Розвинув (1964) досить загальний і ефективний теоретичний апарат для розгляду сильно нерівноважних станів квантово-статистичних систем. Передбачив (1968) конденсацію екситонів з утворенням електронно-діркових крапель.
Премія М. В. Ломоносова (1964) та ін.