Галілей Галілео (15.02.1564-8.01.1642) — видатний італійський фізик і астроном, один із засновників точного природознавства, член Академії деї Лінчеї (1611). Народився в Пізі. У 1581 вступив до Пізанського університету, де вивчав медицину. Але, захопившись геометрією і механікою, зокрема творами Архімеда та Евкліда, залишив університет з його схоластичними лекціями і повернувся до Флоренції, де чотири роки самостійно вивчав математику. З 1589 — професор Пізанського університету, у 1592—1610 — Падуанського, надалі — придворний філософ герцога Козимо II Медічі. [Взято з сайту астрономия.рф]. Справив значний вплив на розвиток наукової думки. Саме від нього бере початок фізика як наука.
Галілею людство завдячує двома принципами механіки, які відіграли велику роль у розвитку не тільки механіки, а й усієї фізики. Це відомий галілеївський принцип відносності для прямолінійного і рівномірного руху та принцип сталості прискорення сили тяжіння. Виходячи з галілеївського принципу відносності, І. Ньютон прийшов до поняття інерціальної системи відліку, а другий принцип, пов'язаний із вільним падінням тіл, привів його до поняття інертної і важкої маси. А. Ейнштейн поширив механічний принцип відносності Галілея на всі фізичні процеси, зокрема на світло, і вивів з нього наслідки про природу простору і часу (при цьому перетворення Галілея замінюються перетвореннями Лоренца). Об'єднання ж другого галілеївського принципу, який Ейнштейн тлумачив як принцип еквівалентності сил інерції силам тяжіння, з принципом відносності привело його до загальної теорії відносності. Галілей встановив закон інерції (1609), закони вільного падіння, руху тіла по похилій площині (1604 — 09) та тіла, кинутого під кутом до горизонту, відкрив закон додавання рухів і закон сталості періоду коливань маятника (явище ізохронізму коливань, 1583). Від Галілея веде свій початок динаміка. У липні 1609 Галілей побудував свою першу підзорну трубу — оптичну систему, що складається з опуклої та угнутої лінз,— і почав систематичні астрономічні спостереження. Це було друге народження підзорної труби, яка після майже 20-річної невідомості стала потужним інструментом наукового пізнання. Тому Галілея можна вважати винахідником першого телескопа. Він досить швидко удосконалив свою підзорну трубу і, як писав згодом, «побудував собі прилад настільки дивовижний, що з його допомогою предмети здавалися майже в тисячу разів більшими і більш ніж у тридцять разів ближчими, ніж при спостереженні простим оком». У трактаті «Зоряний вісник», що вийшов у Венеції 12 березня 1610, він описав відкриття, зроблені за допомогою телескопа: виявлення гір на Місяці, чотирьох супутників Юпітера, доведення того, що Чумацький Шлях складається з безлічі зір. Створення телескопа і астрономічні відкриття принесли Галілею широку популярність. Незабаром він відкриває фази Венери, плями на Сонці тощо. Галілей налагоджує в себе виробництво телескопів. Змінюючи відстань між лінзами, у 1610-14 створює також мікроскоп. Завдяки Галілею лінзи й оптичні прилади стали потужним знаряддям наукових досліджень. Як зазначав С. І. Вавилов, «саме від Галілея оптика отримала найбільший стимул для подальшого теоретичного й технічного розвитку». Оптичні дослідження Галілея присвячені також вченню про колір, питанням природи світла, фізичній оптиці.
Галілею належить ідея скінченності швидкості поширення світла і постановки (1607) експерименту з її визначення. Астрономічні відкриття Галілея відіграли величезну роль у розвитку наукового світогляду, вони з усією очевидністю переконували в правильності вчення Коперника, помилковості системи Аристотеля і Птолемея, сприяли перемозі і утвердженню геліоцентричної системи світу. У 1632 вийшов відомий «Діалог про дві найголовніші системи світу», в якому Галілей відстоював геліоцентричну систему Коперника. Вихід книги розлютив церковників, інквізиція звинуватила Галілея в єресі і, влаштувавши процес, змусила публічно відмовитися від коперниківського вчення, а на «Діалог» наклала заборону. Після процесу в 1633 Галілей був оголошений «в'язнем святої інквізиції» і змушений був жити спочатку в Римі, а потім в Арчетрі поблизу Флоренції. Проте наукову діяльність Галілей не припинив, до своєї хвороби (у 1637 Галілей остаточно втратив зір) він завершив працю «Бесіди і математичні докази, що стосуються двох нових галузей науки», яка підбивала підсумок його фізичних досліджень. Винайшов термоскоп, який є прообразом термометра, сконструював (1586) гідростатичні терези для визначення питомої ваги твердих тіл, визначив питому вагу повітря. Висунув ідею застосування маятника в годиннику. Фізичні дослідження присвячені також гідростатиці, міцності матеріалів тощо.
Галілею людство завдячує двома принципами механіки, які відіграли велику роль у розвитку не тільки механіки, а й усієї фізики. Це відомий галілеївський принцип відносності для прямолінійного і рівномірного руху та принцип сталості прискорення сили тяжіння. Виходячи з галілеївського принципу відносності, І. Ньютон прийшов до поняття інерціальної системи відліку, а другий принцип, пов'язаний із вільним падінням тіл, привів його до поняття інертної і важкої маси. А. Ейнштейн поширив механічний принцип відносності Галілея на всі фізичні процеси, зокрема на світло, і вивів з нього наслідки про природу простору і часу (при цьому перетворення Галілея замінюються перетвореннями Лоренца). Об'єднання ж другого галілеївського принципу, який Ейнштейн тлумачив як принцип еквівалентності сил інерції силам тяжіння, з принципом відносності привело його до загальної теорії відносності. Галілей встановив закон інерції (1609), закони вільного падіння, руху тіла по похилій площині (1604 — 09) та тіла, кинутого під кутом до горизонту, відкрив закон додавання рухів і закон сталості періоду коливань маятника (явище ізохронізму коливань, 1583). Від Галілея веде свій початок динаміка. У липні 1609 Галілей побудував свою першу підзорну трубу — оптичну систему, що складається з опуклої та угнутої лінз,— і почав систематичні астрономічні спостереження. Це було друге народження підзорної труби, яка після майже 20-річної невідомості стала потужним інструментом наукового пізнання. Тому Галілея можна вважати винахідником першого телескопа. Він досить швидко удосконалив свою підзорну трубу і, як писав згодом, «побудував собі прилад настільки дивовижний, що з його допомогою предмети здавалися майже в тисячу разів більшими і більш ніж у тридцять разів ближчими, ніж при спостереженні простим оком». У трактаті «Зоряний вісник», що вийшов у Венеції 12 березня 1610, він описав відкриття, зроблені за допомогою телескопа: виявлення гір на Місяці, чотирьох супутників Юпітера, доведення того, що Чумацький Шлях складається з безлічі зір. Створення телескопа і астрономічні відкриття принесли Галілею широку популярність. Незабаром він відкриває фази Венери, плями на Сонці тощо. Галілей налагоджує в себе виробництво телескопів. Змінюючи відстань між лінзами, у 1610-14 створює також мікроскоп. Завдяки Галілею лінзи й оптичні прилади стали потужним знаряддям наукових досліджень. Як зазначав С. І. Вавилов, «саме від Галілея оптика отримала найбільший стимул для подальшого теоретичного й технічного розвитку». Оптичні дослідження Галілея присвячені також вченню про колір, питанням природи світла, фізичній оптиці.
Галілею належить ідея скінченності швидкості поширення світла і постановки (1607) експерименту з її визначення. Астрономічні відкриття Галілея відіграли величезну роль у розвитку наукового світогляду, вони з усією очевидністю переконували в правильності вчення Коперника, помилковості системи Аристотеля і Птолемея, сприяли перемозі і утвердженню геліоцентричної системи світу. У 1632 вийшов відомий «Діалог про дві найголовніші системи світу», в якому Галілей відстоював геліоцентричну систему Коперника. Вихід книги розлютив церковників, інквізиція звинуватила Галілея в єресі і, влаштувавши процес, змусила публічно відмовитися від коперниківського вчення, а на «Діалог» наклала заборону. Після процесу в 1633 Галілей був оголошений «в'язнем святої інквізиції» і змушений був жити спочатку в Римі, а потім в Арчетрі поблизу Флоренції. Проте наукову діяльність Галілей не припинив, до своєї хвороби (у 1637 Галілей остаточно втратив зір) він завершив працю «Бесіди і математичні докази, що стосуються двох нових галузей науки», яка підбивала підсумок його фізичних досліджень. Винайшов термоскоп, який є прообразом термометра, сконструював (1586) гідростатичні терези для визначення питомої ваги твердих тіл, визначив питому вагу повітря. Висунув ідею застосування маятника в годиннику. Фізичні дослідження присвячені також гідростатиці, міцності матеріалів тощо.