Логунов Анатолій Олексійович (народився 30.12.1926) — радянський фізик-теоретик, академік (1972; член-кореспондент 1968), віце-президент (з 1974). Народився в с. Обшарівці Куйбишевської обл. Закінчив Московський університет (1951), у 1954—56 працював у цьому ж університеті, у 1956—63 — заступник директора Лабораторії теоретичної фізики Об'єднаного інституту ядерних досліджень (Дубна), у 1963—74 — директор Інституту фізики високих енергій (Серпухов). З 1978 — ректор Московського університету.
Роботи присвячені квантовій теорії поля і фізиці елементарних частинок (теорія дисперсійних співвідношень, вивчення процесів глибоко-непружної взаємодії адронів, закономірностей множинного народження частинок при сильних взаємодіях). Розвинув загальні методи, що дають можливість обґрунтувати застосовність дисперсійних співвідношень до широкого класу процесів, вперше сформулював дисперсійні співвідношення для процесів фотонародження мезонів, процесів з віртуальними частинками. Ці дослідження лягли в основу опису сильної взаємодії частинок при низьких і середніх енергіях.
Запропонував новий ефективний метод розгляду релятивістської задачі двох частинок, що набув широкого застосування в квантовій електродинаміці та для опису розсіяння адронів при високих енергіях, і відповідні динамічні рівняння (квазіпотенціальні рівняння Логунова — Тавхелідзе). Розробив (1967—68) новий підхід до проблеми множинного народження частинок при високих енергіях, увівши в розгляд особливий клас множинних процесів — так звані інклюзивні реакції. Встановив ряд важливих співвідношень між характеристиками цих процесів при гранично високих енергіях. Разом з Ю. Д. Прокошкіним та ін. встановив (1969) масштабну інваріантність перерізів утворення адронів при високих енергіях. Брав участь у розробці та введенні в дію (1967) Серпухівського протонного синхротрона на енергію 70 млрд. еВ (Ленінська премія, 1970). У 1973 разом з іншими удостоєний Державної премії СРСР за цикл робіт з фотонародження піонів на нуклонах.
Герой Соціалістичної Праці (1980).