Мандельштам Леонід Ісаакович (4.05.1879 —27.06.1944) — радянський фізик, академік (1929; член - кореспондент 1928). Народився в Могильові. Навчався в Новоросійському університеті (Одеса), з якого був виключений за участь у студентських заворушеннях. Закінчив Страсбурзький університет (1902), де працював (з 1913 —професор). У 1914 повернувся в Росію.
У 1918-22 —завідувач кафедри фізики Одеського політехнічного інституту. З 1925 — завідувач кафедри теоретичної фізики Московського університету і співробітник НДІ фізики університету, з 1934 працював також у Фізичному інституті АН СРСР.
Роботи стосуються оптики, радіофізики, теорії нелінійних коливань, квантової механіки, історії і методології фізики. Уже в 1907 у роботі «Про оптично однорідні і каламутні середовища», присвяченій розсіянню світла, довів помилковість панівних на той час теорій Планка і Релея, показавши, що розсіяння зумовлюється неоднорідністю середовища, однорідні ж середовища світло не розсіюють. Подальші дослідження М. Смолуховського. А. Ейнштейна і самого Мандельштама довели, що ці неоднорідності зумовлюються статистичними флуктуаціями густини середовища. У 1926 незалежно від французького фізика Л. Бріллюена передбачив (ідея і чіткі міркування були висловлені ще в 1918 — 21), що при розсіянні світла пружним середовищем має спостерігатися розщеплення лінії розсіяного світла (ефект Бріллюена — Мандельштама). Спроби експериментально виявити цей ефект привели його і Г. С. Ландсберга в 1928 до відкриття комбінаційного розсіяння світла (незалежно від індійських фізиків Ч. Романа і К. С. Крішнана). Відкрив спільно з Г. С. Ландсбергом селективне розсіяння світла, з М. О. Леонтовичем розробив теорію розсіяння світла у твердих тілах. Дав строгу математичну теорію оптичних зображень. У квантовій теорії запропонував чимало плідних ідей. Разом з М. О. Леонтовичем розробив (1928) теорію проходження частинки через потенціальний бар'єр. У його ідеях була передбачена матриця розсіяння. Мандельштам одним з перших зрозумів фізичне значення теорії відносності і багато зробив для її роз'яснення і пропаганди. Спільно з І. Є. Таммом дав більш загальне трактування співвідношенню невизначеностей у термінах «енергія — час». За роботи в галузі фізики йому в 1931 було присуджено премію імені В. І. Леніна.
Дослідження Мандельштама в галузі теорії коливань, виконані здебільшого спільно з М. Д. Папалексі, привели до створення нового напряму — теорії нелінійних коливань. Розвиваючи цю теорію, Мандельштам охоплював коливальні процеси в радіотехніці, акустиці, автоматиці, аеродинаміці. З його ім'ям пов'язане відкриття нових видів резонансу, зокрема резонансу n-го роду і створення його теорії, узагальнення і поглиблення поняття резонансу, побудова теорії стаціонарних коливань при резонансі n-го роду, виявлення асинхронного збудження, розробка нового методу генерації електромагнітної енергії за допомогою параметричних генераторів.
Разом з М. Д. Папалексі зробив істотний внесок у радіофізику і радіотехніку. Розробив нові способи радіотелеграфної і радіотелефонної модуляції, радіоінтерференційні методи дослідження поширення радіохвиль і вимірювання відстані, створив нову галузь радіотехніки - радіогеодезію к др. За розробку радіоінтерференційної методики і отримані практичні результати в 1942 був удостоєний Державної премії СРСР.
Створив школу фізиків (А. А. Андронов. А. А. Вітт, Г. С. Ландсберг. М. О. Леонтович, І. Є. Тамм, С. П. Шубін, С. М. Ритов, Г. С. Горелік. В. В Мигулін. С. П. Стрелков, П. А. Рязін. С. Е. Хайкін і др.).