Биття, періодичні зміни амплітуди коливання, що виникають при накладанні двох гармонічних коливань з близькими частотами. Биття виникають унаслідок того, що різниця фаз між двома коливаннями з різними частотами весь час змінюється так, що обидва коливання опиняються в якийсь момент часу в фазі, через деякий час — у протифазі, потім знову у фазі і т. д. Якщо А1 і А2— амплітуди двох коливань, що накладаються, то за однакових фаз коливань амплітуда результувального коливання досягає найбільшого значення А1+А2, а коли фази коливань протилежні, амплітуда результувального коливання падає до найменшого значення А1-А2.
Биття, що виникають при накладанні двох близьких за частотою коливань; Т — період биття.
У найпростішому випадку, коли амплітуди обох коливань рівні, їхня сума досягає значення 2А за однакових фаз коливань і падає до нуля, коли вони протилежні за фазою (рис.).
Результат накладання коливань можна записати у вигляді:
де ω1 і ω2— відповідні кутові частоти двох коливань, що накладаються. Якщо ω1 і ω2 мало відрізняються, то у виразі (1) величину
можна розглядати як повільно змінювану амплітуду (огинаючу) коливання
Кутова частота Ω=ω1-ω2 називається кутовою частотою биття. Т. ч., биття є одним з варіантів амплітудно-модульованих коливань (див. Модуляція коливань). У міру зближення частот ω1 і ω2 частота биття зменшується, зникаючи при ω1→ω2 («нульові» биття). Визначення частоти тону биття між вимірюваним і еталонним коливанням — один із найточніших методів порівняння вимірюваної величини з еталонною, широко застосовуваний на практиці; метод биття застосовують для вимірювання частот ємності, індуктивності, для налаштування музичних інструментів, при аналізі слухового сприйняття тощо.