Мігдал Аркадій Бейнусович ( народився 11.03.1911) — радянський фізик-теоретик, академік (1966; член - кореспондент 1953). Народився в Ліді (нині Гродненської обл.). Закінчив Ленінградський університет (1936). У 1943—45 працював в інституті фізичних проблем АН СРСР, у 1945-71 - Інституті атомної енергії імені І. В. Курчатова, з 1971 працює в Інституті теоретичної фізики АН СРСР, одночасно з 1944 — професор Московського інженерно-фізичного інституту.
Роботи присвячені атомній і ядерній фізиці, квантовій теорії поля, теорії металів та іншим проблемам сучасної теоретичної фізики. Разом з Л. Д. Ландау створив новий напрям у теоретичній фізиці — застосування методів квантової теорії поля до проблеми багатьох тіл. Вперше коректно розглянув взаємодію електронів з коливаннями ґратки (фононами) в нормальних металах і встановив ряд наслідків, які виникають при врахуванні цієї взаємодії. Довів існування стрибка в розподілі фермі-частинок за імпульсами для систем з будь-якою взаємодією, розвинув методи теорії фермі-рідини для систем скінченних розмірів.
Застосовуючи методи теорії багатьох тіл у фізиці ядра, отримав важливі результати з теорії моментів інерції ядра і використовуючи ідеї теорії фермі-рідини для опису скінченних систем, вперше кількісно описав важливі властивості ядер — магнітні і квадрупольні моменти, ізотопічний зсув, радіаційні переходи, гігантський резонанс у фотопоглинанні. Побудував (1954) строгу квантово-електродинамічну теорію гальмівного випромінювання і утворення пар у середовищах. У 1959 висунув припущення, що ядерна матерія в нейтронних зорях являє собою рідину, що перебуває в надплинному стані. Низка робіт присвячена вивченню властивостей вакууму в сильних полях. Розробляє також прикладні питання. Створив школу фізиків.