Онсагер Ларс (27.02.1903-5.10.1976) — американський хімік і фізик, один із творців нерівноважної термодинаміки, член Національної АН (1947). Народився в Осло (Норвегія). Закінчив Норвезьку вищу технічну школу в Тронхеймі (1925). З 1928 жив у США. У 1928-33 працював в університеті Брауна, у 1933-45 — в Єльському університеті. У 1945-72 — професор теоретичної хімії університету в Маямі.
Роботи стосуються теорії електролітичної провідності, теорії діелектриків і напівпровідників, металів, рідин, термодинаміки незворотних процесів, статистики кристалів, гідродинаміки. Вивів у 1926 рівняння, що пов'язує еквівалентну електропровідність розчину електроліту з його концентрацією (рівняння Онсагера).
У 1931 довів одну з основних теорем термодинаміки незворотних процесів про властивості симетрії кінетичних коефіцієнтів (теорема Онсагера), встановив лінійну залежність узагальнених термодинамічних потоків і потенціалів (принцип лінійності), у 1932 — співвідношення взаємності (співвідношення Онсагера), що виражають рівність перехресних коефіцієнтів (принцип взаємності). Ці два принципи лягли в основу розвиненої ним теорії нерівноважних процесів і стимулювали створення нерівноважної термодинаміки. Відкрив зворотну реакцію (реакція Онсагера), що має важливе значення для термодинаміки незворотних процесів (Нобелівська премія з хімії, 1968). Розробив теорію термодинамічних властивостей плоскої ґратки (теорія Онсагера). Розвинув (1944) статистичну теорію фазових перетворень.
У 1949 передбачив виникнення квантованих вихорів у надплинній компоненті рідкого гелію, що рухається із закритичною швидкістю, при температурах нижче точки фазового переходу.
Член низки академій наук і наукових товариств. Медалі Б. Румфорда, Х. Лоренца та ін.