Остроградський Михайло Васильович (24.09.1801-1.01.1862) — вітчизняний математик і механік, член Петербурзької АН (1830). Народився в Пашенному (нині Пашенівка Полтавської обл.). Навчався в Харківському університеті (1816—20), удосконалював знання в Парижі (1822-27). З 1828 — професор у вищих навчальних закладах Петербурга. Основні роботи в галузі математичного аналізу, математичної фізики, теоретичної механіки. Розв'язав низку важливих задач гідродинаміки, теорії теплоти, пружності, балістики, електростатики, зокрема задачу поширення хвиль на поверхні рідини (1826). Отримав диференціальне рівняння поширення тепла в твердих тілах і рідинах. Довів у 1828 теорему про перетворення інтегралів. Відомий теоремою Гаусса — Остроградського в електростатиці. Розвинув принцип можливих переміщень, варіаційні принципи механіки, зокрема сформулював (1850) загальний варіаційний принцип для неконсервативних систем. Роботи Остроградського присвячені також теорії чисел, алгебрі і теорії ймовірностей.
Член низки закордонних академій наук.