Пригожин Ілля (ІЛЛЯ Романович) ( народився 25.01.1917) — бельгійський фізик і фізико-хімік, один із творців нерівноважної термодинаміки, член Бельгійської АН (1953), президент у 1969. Народився в Москві. Закінчив Брюссельський університет (1942), де працює (з 1947 — професор). З 1962 — також директор Міжнародного інституту фізики й хімії (Сольве, Бельгія), з 1967 — Центру статистичної механіки і термодинаміки Техаського університету (США).
Роботи в галузі нерівноважної термодинаміки і фізичної хімії. Зробив істотний внесок у феноменологічну теорію незворотних процесів і термодинаміку нелінійних незворотних процесів. Увів (1947) поняття продукування ентропії і потоку ентропії, дав так зване локальне формулювання другого закону термодинаміки і запропонував принцип локальної рівноваги. Показав (1947), що в стаціонарному стані при фіксованих зовнішніх параметрах швидкість продукування ентропії в термодинамічній системі мінімальна (теорема Пригожина) і продукування ентропії для незворотних процесів у відкритій системі прямує до мінімуму (критерій Пригожина). Виконав перші роботи зі статистичної термодинаміки незворотних процесів. Обґрунтував (1959—60) термодинамічні співвідношення для газів у нерівноважному стані, показав, що макроскопічний вираз для інтенсивності джерела (а також співвідношення взаємності Онзагера) можна отримати з основних рівнянь кінетичної теорії. За роботи з термодинаміки незворотних процесів та їх використання в хімії й біології удостоєний у 1977 Нобелівської премії з хімії.
Член низки академій наук і наукових товариств, зокрема іноземний член АН СРСР (1982). Премія Е. Сольве (1965), золота медаль С. Арреніуса (1969), медаль Б. Румфорда (1976) та ін.