Рамзай, Ремзі Вільям (2.10.1852-23.07.1916) — англійський хімік і фізик, член Лондонського королівського товариства (1888). Народився в Глазго. У 1866—70 навчався в університеті Глазго, у 1871 — у Гейдельберзькому, у 1872 — у Тюбінгенському університетах, в останньому здобув у 1872 ступінь доктора філософії. У 1872—80 працював в університеті в Глазго, у 1880—87 — професор Бристольського, у 1887—1913 — Лондонського університетів.
Відкрив і дослідив інертні гази: у 1894 відкрив аргон (з Дж. Релеєм), у 1895 — гелій, у 1898 — криптон, ксенон і неон (з М. Траверсом). Вивчав молекулярну структуру чистих рідин, у 1893 запропонував спосіб визначення молекулярної ваги рідин за величиною їхнього поверхневого натягу. Визначив у 1903 густину еманації радію (радону), у 1903 довів (разом з Ф. Содді) наявність гелію в продуктах випромінювання радону (утворення гелію з радону). Це був перший експериментальний доказ перетворення одного елемента в інший. Разом з О. Ганом у 1905 відкрив радіоторій. Проводив дослідження трансмутації хімічних елементів. У 1910 винайшов мікроваги, у 1912 запропонував підземну газифікацію кам'яного вугілля (цю ідею ще в 1888 висловив Д. І. Менделєєв). У 1904 за відкриття інертних газів і визначення їхнього місця в періодичній системі удостоєний Нобелівської премії.
Член низки академій наук і наукових товариств, іноземний член Петербурзької АН (1913). Медаль Г. Деві (1895) та ін.