Рентген Вільгельм Конрад (27.03.1845 - 10.02.1923) - німецький фізик-експериментатор, член-кореспондент Берлінської АН (1896). Народився в Леннепе. Закінчив Цюрихський політехнікум (1868). У 1871-73 роках працював у Вюрцбурзькому університеті, у 1874-1879 - у Страсбурзькому, у 1879-1888 - професор університету в Гіссені і директор Фізичного інституту, у 1888-1900 - професор Вюрцбурзького університету (у 1894 році обраний ректором), у 1900-1920 - професор Мюнхенського університету і директор Фізичного інституту.Наукові дослідження стосуються електромагнетизму, фізики кристалів, оптики, молекулярної фізики. У 1895 році відкрив випромінювання з довжиною хвилі, коротшою за довжину хвилі ультрафіолетових променів (Х-промені), назване згодом рентгенівськими променями, і дослідив їхні властивості: здатність відбиватися, поглинатися, іонізувати повітря тощо. Запропонував правильну конструкцію трубки для отримання Х-променів - похилий платиновий антикатод і угнутий катод; першим зробив фотознімки за допомогою рентгенівських променів. Рентген відкрив у 1885 році магнітне поле діелектрика, що рухається в електричному полі (так званий рентгенів струм). Його дослід наочно показав, що магнітне поле створюється рухомими зарядами, і мав важливе значення для створення Лоренцом електронної теорії. Значна кількість робіт Рентгена присвячена дослідженню властивостей рідин, газів, кристалів, електромагнітних явищ; Рентген виявив взаємозв'язок електричних і оптичних явищ у кристалах. За відкриття променів, що носять його ім'я, Рентгену в 1901 році першому серед фізиків була присуджена Нобелівська премія.
Учнями Рентгена були М. Він, А. Ф. Йоффе, П. Кніппінг, Р. Ладенбург, П. Прінгсгайм, В. Фрідріх та ін. Медаль Б. Румфорда (1896).