Соколов Сергій Якович (8.10.1897—20.05.1957) — радянський фізик, член-кореспондент АН СРСР (1953). Народився в с. Кряжим Саратовської губ. Закінчив Ленінградський електротехнічний інститут (1925), де працював (з 1926 — завідувач лабораторії, з 1931 — професор і завідувач кафедри електроакустики).
Дослідження присвячені в основному ультраакустиці. Встановив (1927) здатність ультразвуку проникати крізь метали без помітного поглинання і застосував це явище для виявлення дефектів у металах, поклавши тим самим початок ультразвукоскопії (ультразвукової дефектоскопії). У 1928 висловив основні ідеї ультразвукоскопії і описав експериментальну методику. Побудував перший ультразвуковий дефектоскоп (у 1937 був створений промисловий зразок), розробив низку конструкцій ультразвукових дефектоскопів. Здійснив кварцовий вібратор для генерації потужних ультраакустичних коливань (одержав коливання частотою 106 Гц) і розробив методи їх детектування. Висунув ідею дослідження структури твердих тіл і фазових переходів ультразвуковим методом. У 1942 за винахід методу ультразвукової дефектоскопії удостоєний Державної премії СРСР.
Є піонером звукобачення. Запропонував (1935) методи перетворення звукових зображень у видимі (поверхневого рельєфу, механічного сканування, за допомогою електронно-акустичної трубки-перетворювача) і створив апаратуру звукобачення, названу ним ультразвуковим мікроскопом. У 1951 за винахід (1948) ультразвукового мікроскопа, вдосконалення і промислове освоєння методів ультразвукової дефектоскопії удостоєний Державної премії СРСР. Заклав основи акустичної голографії.
Розробив перший кварцовий аналізатор звуку. Дослідив дифракцію світла на ультразвуку. Висунув ідею використання дифракції світла в ультразвуковому полі в твердих і рідких середовищах для модуляції світлового пучка.