Ван Флек Джон Хасбрук (13.03.1889-27.10.1980) — американський фізик-теоретик, член Національної АН (1935). Народився в Мідлтауні. Закінчив Вісконсинський (1920) і Гарвардський (1922) університети. У 1923-28 працював у Міннесотському університеті, у 1928 —34 — професор Вісконсинського університету, у 1935 — 69— Гарвардського. Роботи стосуються квантової теорії атомної структури, магнетизму, теорії валентності, вивчення атомних і молекулярних спектрів, феро- і феримагнітного резонансу. Є одним із творців сучасних уявлень про магнетизм речовини. Розробив квантовомеханічну теорію діа- і парамагнетизму (1926 — 28), одержав парамагнітну _надбавку до діамагнітної сприйнятливості несиметричних атомів і молекул, названу ванфлеківським парамагнетизмом (1927), розвинув теорію внутрішньокристалічного (лігандного) поля. Дав детальне трактування антиферомагнетизму (1941), термодинамічну теорію молекулярного поля для антиферомагнетиків, розвинув гайзенбергівську модель локалізованих спінів і запропонував ефективний спіновий гамільтоніан. Побудував (1940 — 41) теорію спін-ґраткової релаксації для парамагнітних іонів у кристалах, зумовленої спін-орбітальною взаємодією і модуляцією внутрішньокристалічного поля коливаннями ґратки (механізм Кроніга — Ван Флека). Передбачив ефект фононного вузького горла в спін-ґратковій релаксації парамагнітних іонів при низьких температурах, увів поняття спінової температури в проблемі динамічної поляризації ядер. Відкрив новий тип анізотропної взаємодії, пов'язаної зі спін-орбітальною взаємодією електронів, побудував мікроскопічну теорію магнітної анізотропії. Нобелівська премія (1977). Член багатьох академій наук і наукових товариств. Президент Американського фізичного товариства (1952-53). Медалі А. Майкельсона (1963), І. Ленгмюра (1965), Національна медаль за науку (1967) та ін.